Ти - моя влада

Ти щодня одягаєшся строго. Піджак, і я тобі випрасувала сорочку. Вона ще зовсім тепла… Я встала о сьомій, а ти знаєш як мені це важко, якщо до другої ночі дивитися «Коломбо» чи «Менталіста». Я не ти, який встає о 6.30, лише заради того, щоб ще помилуватися мною сплячою і запустити пальці у волосся, чи почухати мені долоню. Я починаюся для тебе лише через півгодини. Встаю заради того, щоб зробити тобі кави з корицею, забути одягти окуляри, і знімаючи з вогню кавоварку обов’язково обпектися. Сніданок не роблю, бо готую тільки під твоїм строгим керівництвом і на такі одіозні речі ще не вистачає сміливості, і висушую феном волосся тобі, бо ти така зараза сам цього не робиш, бо лінь і валиш на мороз із вогким волоссям. Сідаєш в авто і їдеш на роботу, а я ще годину досипаю, і мені зазвичай снишся ти. Той сон, коли ми з тобою за руку йдемо по молодому лісі, що росте з-під розбитих залізобетонних плит, а ти як завжди строго вдягнений…
Ти – моя влада. І все решта і довкола мене не цікавить, поки ти в небезпеці, поки в небезпеці я…
Дякую тобі за все, за будь-що, за мандарини і сік, за подарунки мамі, за вечори, за орхідеї, за пивний бокал, за фарби і флешку, за свіжу постіль для лікарні.
 
Така влада піклується про мене. Кожен просить любові, просить морів, яхт, дітей, одружень. А я можу дякувати вже тільки за те, що ти щовечора до 2 ночі дивишся зі мною «Коломбо» і встаєш о 6:30 і цьомаєш мене.