Наодинці з рудою лялькою...

Блоґ: Наталіна Губко

Я знаю, що ти не така як усі,
Та янгольських крил у тебе нема,
Хоч янгольський вираз і стрічка в косі,
Та мене не обдуриш …усе це лиш гра…

Те, що насправді у тебе в думках,
Лише нефільтроване п’яне болото,
Пилюка в очах, а бруд на руках,
Ти видаєш за срібло і злото….

Хто набрехав тобі, що ти вмієш любити?
Твої почуття – лиш відлуння пустелі,
Де йде подорожній тобою розбитий
І згадує миті з тобою веселі.

Ти пахнеш духмяно, неначе кориця,
Проте у душі ти проста й без смаку…
Лялько руденька, що тобі сниться,
І що то за майстер зробив з тебе таку?!!

Можливо для когось ти королева,
Та зараз лиш прислуга на цьому балу,
Розбився давно черевик кришталевий,
А ти заплатила високу ціну.

Не грайся з людьми, бо вони не прощають,
Зухвальства твого і солодкий обман.
Можливо, колись і з тобою зіграють,
На шиї твоїй, затягши аркан…

Я вірю, що, може, ти змінишся потім,
Ти змінишся, лялько, бо в тебе є сила,
Припиниш гратися у цей цирк на дроті,
Дістанеш з – під куртки янгольські крила