Мій 2013 рік: підсумки
2013 рік, ох і важким ти був для мене. Найважчим у житті: вела протиборство з підколодними зміюками, і навіть з собою, бо нелегким було рішення — не вдаватися до помсти, коли тобі намагаються скалічити життя, здоров’я, стосунки з рідними і кар’єру. У цьому плані зрозуміла, що коли з тобою безжально розправляються – позиція має бути радикальною, навіть якщо це робить принижена життям людина, в якої не склалося, а з тебе намагається зробити винуватця – не варто жаліти і прогинатися – таких треба викидати з життя, з міста, країни – подалі, щоб не було спокуси мститися, особливо, якщо доля підкидає всі карти і людей для здійснення такого вчинку…
З найдорожчими людьми ми боролися за життя з онкохворобами, і що Ви думаєте – щасливі переможці, а скільки було вже сліз виплакано, та ні, нас так просто не візьмеш. Боролася із власним виснаженням організму і надшвидкісною втратою ваги. А близькі навіть ходили зі мною кров з пальчика здавати на цукор, і моє здоров’я стало їх пріоритетом…
Стала представником державної структури і без перебільшень можу сказати, що здобула маленький, але професійний рівень. Я знала щоранку в чому полягає моя робота, що мені зробити, як спілкуватися з людьми, і до сих пір вважаю цю роботу найкращою, що у мене була із трьох записів у трудовій книжці… вступила ще раз до ЧНУ, поки відмінниця держслужби і продовжую кайфувати від кожного навчального дня, розуміючи, що я не просто сиджу на лекціях і протираю штани, а це дійсно знадобиться мені у моїй роботі… якщо все таки повернутися до цієї справи велить серце і душа, бо все так нині непередбачувано…
Прочитано 63 книги – не всі вони достойними виявилися, але всі чомусь навчили. Ніщо не зрівняти із запахом нової палітурки, ніщо не зрівняти з тим, коли лежиш в лікарні з ліхтариком під ковдрою і поглинаєш, поглинаєш літери…
Прокачано перші рельєфні місцини на животі і нарешті переведено саму себе на правильне харчування, а ще навчено економити на шматті.))
Сталося багато того, що поки ще рано афішувати, але зовсім-зовсім скоро воно стане важливою частиною моєї життєвої історії, це було моїм бажанням минулого Нового Року. Воно було настільки сильним і так сильно билося в моєму серці, що Боженька дала мені це. Було важко і я платила за моїми мірками найвищу ціну в житті, але… такою щасливою я ніколи в житті не була)
Хочеться всім подякувати, хто не дивлячись на кілометри відстані, на змушену розлуку чи мої гидкі вчинки залишився поряд, був поряд і нині є. То все Ваша заслуга в тому, яка я є. І вам вирішувати пишатися мною чи надавати по попі…
З найдорожчими людьми ми боролися за життя з онкохворобами, і що Ви думаєте – щасливі переможці, а скільки було вже сліз виплакано, та ні, нас так просто не візьмеш. Боролася із власним виснаженням організму і надшвидкісною втратою ваги. А близькі навіть ходили зі мною кров з пальчика здавати на цукор, і моє здоров’я стало їх пріоритетом…
Стала представником державної структури і без перебільшень можу сказати, що здобула маленький, але професійний рівень. Я знала щоранку в чому полягає моя робота, що мені зробити, як спілкуватися з людьми, і до сих пір вважаю цю роботу найкращою, що у мене була із трьох записів у трудовій книжці… вступила ще раз до ЧНУ, поки відмінниця держслужби і продовжую кайфувати від кожного навчального дня, розуміючи, що я не просто сиджу на лекціях і протираю штани, а це дійсно знадобиться мені у моїй роботі… якщо все таки повернутися до цієї справи велить серце і душа, бо все так нині непередбачувано…
Прочитано 63 книги – не всі вони достойними виявилися, але всі чомусь навчили. Ніщо не зрівняти із запахом нової палітурки, ніщо не зрівняти з тим, коли лежиш в лікарні з ліхтариком під ковдрою і поглинаєш, поглинаєш літери…
Прокачано перші рельєфні місцини на животі і нарешті переведено саму себе на правильне харчування, а ще навчено економити на шматті.))
Сталося багато того, що поки ще рано афішувати, але зовсім-зовсім скоро воно стане важливою частиною моєї життєвої історії, це було моїм бажанням минулого Нового Року. Воно було настільки сильним і так сильно билося в моєму серці, що Боженька дала мені це. Було важко і я платила за моїми мірками найвищу ціну в житті, але… такою щасливою я ніколи в житті не була)
Хочеться всім подякувати, хто не дивлячись на кілометри відстані, на змушену розлуку чи мої гидкі вчинки залишився поряд, був поряд і нині є. То все Ваша заслуга в тому, яка я є. І вам вирішувати пишатися мною чи надавати по попі…
0 коментарів