Світлій пам'яті любові...

Не плач, можливо, це ще не востаннє,
Ти бачиш погляд милий, говіркий,
Руде волосся, ніби сонце раннє,
І присмак уст солодко-гіркий…

Можливо, завтра в паралельнім світі,
Нам стане післязавтра й назавжди,
І наші спільні одинокі миті,
Розтягнуться в години і роки.

В житті твоїм я пасажир ранковий,
Без мене вечір тихо розіп’єш,
В маршрутці сусід твій випадковий,
Якому за проїзд передаєш…

Можливо, ти візьмеш за руку,
Не боячись, що мовить пересуд,
І на хвилину, лиш одну розлуку
Освятиш скарбом своїх ніжних губ…

Можливо, милий, додому повертайся,
Бо там тебе щовечора ще ждуть,
Дурне чуття із тіла забирайся,
Бо ти мене отруюєш, мов ртуть…

Можливо-гра, можливо, ми-актори,
Коли всі дивляться на нас як на шальних,
А я біжу, червоне світлофора,
Кричить мені «Аліна зупинись!!!»…

Та як без тебе? Можливе неможливе,
Не здатна я, не вмію я. Прости.
Уже в рудому вибираю сиве,
І міряю у висоту мости….

Можливо потім, можливо зупинюся,
Я у твоїх обіймах круговерті,
А як спинюсь, тихенько помолюся…
Тоді уже проситиму лиш смерті.

3 коментарі

Ольга Мороз
Наталіна, ваші вірші схожі на пісню, попросіть когось, хто грає на гітарі або піаніно, щоб написав Вам мелодію. Чудово получиться, я впевнена в цьому. Щасти Вам!!!
Наталіна Губко
Дякую за такий гарний коментар=))Сподіваюся все збудеться колись))
Ольга Мороз
Все залежить тільки від Вас особисто, лише виберіть стовпчик, який стане приспівом.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте