Петлі автострад (патріотичні)

Ох, ви дощі… чому настільки непостійні?
особливо влітку, серед білих спек,
і в пориві вітру психічно нестабільні,
разом з клекотінням польових лелек

Що вони шукають в останні дні серпневі,
міряючи кроком чорний чорнозем,
може жабенят своїй королеві…
Хтось там явно хоче стати королем….

Дороге авто і сіро-біла траса,
ковзке полотно, а за ним поля.
Чи ж моє авто –це моя прикраса?
Чи моя прикраса –це моя земля…

У далекі мандри часом вирушаю,
зупинюсь на хвильку обабіч доріг,
грудочку землі до серця пригортаю,
й ніби повертаюсь на батьківський поріг…

Знов моє авто, я вмикаю фари,
і останні клекіт мокрих лелечат,
у великім місті п’яні тротуари,
там земля блукає в петлях автострад…