Ідеальний чоловік: який він для мене...

Поки на вулиці мороз,  а всередині мене температура та хворібка, хочеться пороздумувати над чимось теплим, конче необхідним і лікувальним. Над чоловіками.  Мене і моїх подруг часто запитують, а яким має бути ідеальний чоловік, чи чоловік який тобі сподобається. І, відверто кажучи, вже набридає відповідати та слухати ті самі «запрані» фразочки на зразок «добрий, чесний, мужній, накачаний, вірниі головне – не слова, а вчинки». Не без цього. Але якось то все дуже аморфно і абстрактно. Бо ж не жити тобі все життя з мегаідеальним чоловіком, який і сніданок в ліжко, і квіти щодня, і навіть ніколи не пукає!!! Та втечеш ти до якогось голодранця небритого, романтика з бальшой дороги, у якого із травленням все окей через місяць-два, ну максимум півроку. Бо, насамперед у житті ми шукаємо різноманіття, намагаючись втекти від монотонності. Саме тому, мабуть, так солодко миритися після сварки, підкидаючи дрова у полум’я. (Але ж звісно не постійно, бо то вже перетвориться на інший бік монотонності). Отже мабуть, перше чого не має бути в ньому, в ідеальному чоловікові — одноманіття....
 
 
Ще кажуть, що ідеальний чоловік – той, що коханий. Але важко стати коханим, коли життя з ним позбавлене барв, яскравих фарб, сюрпризів, ніжності, коли життя з ним стає модним, для інших, валютно-грошовим, квартирним, сумним...
 
 
Зовнішність (буду чесною, що вона має значення, але тільки розставляючи все по акцентах, бо неправду скаже той чи та, що ніби це немає ніякого значення). От і я не злукавлю, якщо скажу, що відчуваю себе некомфортно поряд із чоловіками нижчими ростом. Хочеться дивитися знизу уверх (хоч трошки) на нього, відчувати себе маленькою захищеною дівчинкою…і бути вільною у виборі взуття на каблуках.
 
Ніколи, ніколи мужчина маєй мєчти, не носитиме в повсякденному одязі обтягуючих штанців з хіпстерською сорочкою, очечами і так далі. Бо, то так, по женскі єслі чесно. Одягайся як завгодно та по чоловічому, але щоб тобі було зручно, комфортно, мужчинко,  але щоб воно тобі було по розміру і не переборщуй з кольорами. Є в мене одна жіноча слабкість. Страшенно люблю дивитися як чоловік завязує собі краватку чи одягає запонки (звісно допомагаю, але от спостерігати….))))). В нього тоді в очах така зосередженість, ніби в голові прокручується план як мінімум по захопленню сусідньої держави. І не дай Бог тобі вдягти білі капці під чорного костюма!!!
 
Божеупасі йому й бути худющим. Нє пузо, нє, но невиносіма худоба то фі. Може собі вправно займатися спортом, мати стопяццот кубиків на пресі, чи може і не мати, головне, щоб був здоровий і ніколи не займався самофотканням у зеркалі. Ніколи! Яким би не було тіло ідеальним у чоловіка, на мій погляд, якщо воно сфотографовано його власником у віддзеркалювальній штуці  — все, той чоловік для мене вмирає автоматічєскі.  Вишенькою цього неподобства зазвичай може стати викладення подібних фото в соцмережах. Ну що поробиш, ось така в мене мулька. Десь просто заклалося мені в свідомості,  вже і не знати від чого, що такі чоловіки самозакохані і здатні до ненаситного самолюбування. Хм, у такому випадку я йому для чого??...
Не люблю бородатих. Бородаті нинче в тренді, але вважайте мене старомодною чи як. Легенький Грейт Небрітин допустім, але тижнева щетина чи  шиньйони для заплітання колосків – то мене дратує, так само як і мою шкіру, коли торкаюсь  моднявого кактуса.
Чим займається: та хоч рекетом, але не можу зустрічатися із чоловіком чи хлопцем, що заробляє менше мене. І справа не в тому, що я така меркантильна. Хочеться йти в кафе (де все одно я за себе заплачу, якщо дозволять) чи кіно, не ставлячи нікого у незручне становище. Це бар’єр, який мені особисто важко було б подолати, бо знову ж таки хочеться бути маленькою, слабкою, беззахисною, а не домінуючим суб’єктом.
 
Ще чимось крім роботи  (чи основного заняття) цікавиться  — література, спорт, інтелектуальні ігри і має в тому напрямку якісь амбіції чи плани, чи вже чогось досягнув. Але говорити він про це має мало. (Щось типу зустрічаємося ми там 3 місяці, і тут я дізнаюся вау, та він ще й кандидат у майстри спорту з пауерліфтингу).
 
Хотілося, щоб чоловік гарно танцював чи хоча б гарно відчував ритм, щоб навіть у танці  відчувалася впевненість. Колись говорила, що танець – це єдиний чоловік для мене, що лишився вірним. А коли вони обоє… Яскравий приклад танго  Аль Пачіно з фільму «Запах жінки»…
 
Має володіти тонким почуттям гумору, та не настільки як зараз це модно, до непристойностей вживання саркастичних поворотів, що граничать на межі з постійними образами людини. Все повинно бути в міру, вчасно і по доброму. (Ну добре, зізнаюсь, стосовно мене по доброму, а до інших часом допустимі виключення)))…
 
Не говорити про політику, якщо його знання в цьому плані обмежуються газетою, телебаченням і розмовами з друзями-автослюсарами.
Навіть, якщо він прочитає 100 книжок, не буду його цінувати за рахунок вживання цитат звідти. Хочу власних думок і суджень, хочу чітких планів, спостережень, порівнянь, системного аналізу врешті-решт, з його власної голови.
 
Можна наводити тисячі прикладів, поводження бажаного чоловіка із жінкою, проте основне для мене – щоб він був обережним: за кермом, коли я поруч, коли носить меблі по кімнаті де я читаю книгу, у словах, який вживає до мене та при мені, в доторках і обіймах…
 
Завжди хочеться маленьких ніжностей від найсильнішого чоловіка: сніданок в ліжко ( ну це всі люблять)))), квітка на змерзлому підвіконні, свіжоспечена шарлотка, погладжування спинки  чи голівки перед сном чи будь-що інше. Приємно ж бути його слабким місцем.
 
Не панікує і не дає панікувати мені. Якщо в мене є проблема допомагає вирішити, а не розказує, що в нього все набагато гірше,і щоби я не нила. Я нити буду в любому випадку, ну бо маленька коварна, але хрупка  женщіна. Коли я поріжу пальця, готуючи йому борщ і наберу його, стікаючи кров’ю, я не хочу чути у відповідь, яка я недолуга і тепер йому мало того що слухати мої плачі, ще й голодним сидіти…
 
Має любити діток. Ідучи такий серйозний у костюмі з грізною пикою зі мною попід руку,  якщо скривить мармизку проїжджаючому  в колясці мимо малюку, любитиму і тішитимусь ним ше більше…
 
От це все, що поки мені прийшло в голову за 20 хв=))
 
У  ідеальних чоловіків тим часом виникне логічне питання, а що жінки дадуть нам взамін? Ну я особисто почну з того, що буду зустрічати його в засніженому пальто, стоячи на порозі оголеною і голими теплими грудьми притулятися до нього холодного, товктися босими ніжками у нього на черевиках. Аби забув всіх на світі, знав, що немає у нього минулого, а є тільки майбутнє зі мною… хіба то погано, якщо до то всього я фігачу непогані відбивні?=))

18 коментарів

Галина Маслак
«И чтобы от умел летать.»
Святослав Вишинський
«И еще он должен...»

Останній раз відредаговано
Наталіна Губко
Хм… цікаві Ви)))… ніхто нікому нічого не «должен». то насправді…
Михайло Шморгун
Я з цікавістю перечитав ще раз Ваш пост і на хвилинку уявив собі такого персонажа! Але навіть не можу уявити ту супитницю, яку він вибере для себе. Вона ж має бути, як мінімум не гірша)))
Наталіна Губко
Ви праві, та на жаль, не мені себе оцінювати....)))
Галина Маслак
Було б цікаво, якби такий чоловік не дуже цікавився жінками.
Наталіна Губко
Хм, так певно я забула додати, що наявність геніталій+ зацікавлення жінками + вищеописані характеристики)))
Михайло Шморгун
Дуже скромно...)
Наталіна Губко
а десь написано про скромність?)))))…
Галина Маслак
У тебе на сторінці. «Дуже скромна».
Наталіна Губко
Та фразочка попахує дуалізмом))))
Михайло Шморгун
Так. Це той самий «махровий» дуалізм))
Наталіна Губко
О це ще не мінусує мене в рейтингу не найгірших))))
Михайло Шморгун
Да, а Ви дуже непрості… Ударно володієте слогом… Красиво закручуєте)
Наталіна Губко
Слово-прекрасна річ, як не крути...) дякую
Галина Маслак
Якщо хоч один з цих пунктів буде порушено, чоловік уже не вартий твоїх відбивних?)
Я теж колись писала список рис мого ідеального чоловіка. З часом дещо додавалося, а дещо здавалося вже неважливим. А тепер нарешті зрозуміла, що я, мабуть, забагато прошу. Тому в мене буде товстенний рудий кіт в старості і черепаха. Жодних чоловіків.
Наталіна Губко
Не всім у цьому в житті судилося мати гарну родину, чоловіка,і няньчити правнуків на старості, бо мужчин у всіх планах дедалі менше, феміністок все більше, і далеко не кожен вважає ціллю свого життя обзавестись сімейством. Самотність страшна тільки якщо так до неї і ставитись. Особливо Вам, сумніваюся, що вже далеко за 70, щоб робити такі висновки про кота і черепаху. Жінка — яка розвивається ( вже десь я це говорила) духовно, фізично, приречена на кохання, тому що розвиток це шлях, і навіть шлях по пустелі рано чи пізно закінчується і на шляху зустрічаються люди.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте