Залиште мені мене

Залиште мені мене,

Залишіть мені хоч трохи,

Дріб’язком в моїм портмоне,

Легким пледом на мої ноги.

 

Не розбирайте мене на плітки,

Не труїть свої душі гнівом,

Бо і в мені ростуть квітки,

Як бриндушки навесні під снігом

 

Не судіть і не заздріть мені,

Бо моїх не носили капців,

І на колінах з Ним на самоті,

У молитві не ламали пальців

 

Не стояли зі мнов на краю,

Солоні щоки не обпікало вітром,

І не чули як чорта молю

Із шлунком віскі зігрітим

 

Не рахуйте чужих гріхів,

Вам не стане рахувальної дошки,

Залишайте мене мені,

Залишайте мені хоч трошки…

5 коментарів

Георгій Манчуленко
Душевно, пронизливо і влучно!
Наталіна Губко
спасибі… то наболіле…
Георгій Манчуленко
Я зрозумів це одразу. Інакше так сильно не вийшло б.
Галина Дичковська
А не давай себе. Нікому. Нічого. Ні кришки.
Забери свою душу від кожного злодія.
Лиш Твоя. Лиш з Тобою.
І квит.
Наталіна Губко
… ох, якби ще я не була по натурі екстравертом) Мені важко все тримати в собі. Страшний недолік в сучасному суспільстві.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте