Вона приходить стомлено в цей світ....

Вона приходить стомлено в цей світ,

Неначе дорослі ходять на роботу,

А вдома на неї теж чекає кіт,

Чекає на молоко і на турботу.

Кидає на стілець свій халат в ромашках,

Пухнасті тапочки лишає на порозі,

І наостанок чомусь зітхає важко,

Старече серце стискається в тривозі.

Уже не ті літа, щоб важко працювати,

Не ті літа, щоб бігати за молодими,

Яких останнім часом так багато,

Що їх життя складає  до могили

Старим плащем, побитим міллю,

Вона ще теплі душі накриває,

Веде з собою і аж до божевілля,

Її смертельну душу розриває....

Все мріє про диван і серіали,

Про пенсію, і тишину в квартирі,

щоби плащем нікого її рука не накривала,

щоб леви й вівці,  всі жили у мирі….

Такі банальні речі, кулями розтерті,

Про них давно забув безумний світ,

Поспівчувайте бідній смерті…

На неї вдома теж чекає кіт….