Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов,
чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку
у якого я хочу попросити пробачення....


Зніміть із неї цю червону сукню,
Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани
Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні,
Пораню і залижу пекельні рани

Та скільки в неї є тієї жінки?
І скільки в ній отого естрогену?
Пухкенькі губи і котяча спинка,
А я б їй вгризся зубами  в самі  вени….

На чутливій шкірі, залишаючи укуси,
Диявола я б виривав з її грудей
І на колінах я б благав прощення у Ісуса,
За вбивство цієї актриси ста ролей

Прощати звісно ніхто мене не стане,
Цю істину я би втопив в вині,
Із присмаком твоєї крові з рани
Скажи, ще скільки тої жінки у тобі?

Тебе ненавиджу, ненавиджу до смерті,
Ненавиджу і лиш тому чекаю,
Що хтось залиже шрами і мої подерті,
Ненавиджу…бо все таки кохаю.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте