Вишиті (до Дня Вишиванки)

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,

Загартовані сталевим серцем гострої голки,

Ми живемо спробами, а не «попитками»

І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку

Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані,

 У лівій нагрудній сердечній кишені,

Літописи наші тисячолітттям не списані

Ми наше повітря набираєм в легені…

Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,

Ми ще не зовсім точно наносим удари,

Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,

Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари.

Та ми пришиті, до жовтоблакитного стягу

Ми пришиті до Вербицького музики,

Ми пришиваєм нитками нашу звитягу,

До себе так міцно як на шинелі гудзики….

У гніві страшні і страшенно налякані,

Калиною припікаємо розбурхані рани,

Степовим вітром сушим очі проплакані

І пємо натхнення з одногО Океану*

Ми міцно, невідривно до України пришиті,

Нас не виженеш звдіси ні градом, ні танками,

Ми вишиті тут на Українському Щиті**

Та так, що наші душі стають вишиванками…

*-Океан Ельзи

**- рельєфна частина України

(21.05.2015)

Фото:https://vk.com/mariwka_amyr4uk