Ти є

А чи можливо тобою напиватись,
метеликів повіки розбудити,
і як в траву зелену розігнатись
стрибнути…й всю печаль втопити?

І губ твоїх шовкові перламутри,
У себе спомином залишу на плечі,
Де душі наші в стані Камасутри
Печуть для нас весільні калачі

Стрічати із тобою перший промінь,
Зі школи неслухняних малюків,
І молодості радісний відгомін,
В холодній хвилі сивих волосків

На крАю світу, тримаючись за руки,
На краю перехрестя двох життів,
Пережену останні серця стуки,
Щоб ти мене почув і зрозумів.

Без тебе в мене не зростали крила,
Без тебе б голос світу онімів,
І щоб було б якби я не попила,
Твоїх очей безмежних кольорів.

Тоді б, напевно,і цих рядків не було,
Напились вдоволь і розвели шляхи,
Всі мрії перетворили у минуле,
На краю світу не намацали руки…

Стрибнула б у безодню, де трави немає,
Холодний дощ нещадно в плечі б'є
Й до страти свого тіла спонукає
Пекучий біль…..
але як добре, що все таки Ти є!)