Особливий вид героїну (не романтіка))

Вже рівно 5 місяців як я не на державній службі,

5 місяців як мене не цікавлять придворні інтриги,

5 місяців як я не рахую хлібні крихти.

З усмішкою згадуються моменти, коли я дорожила своїм місцем роботи, доводила справедливість органам влади, свою спроможність бути гарним службовцем, плакала через першу зарплату при новій владі в 976 грн. Я ледве витримувала нудну паперову роботу з 9.00 до 18.00, не мала застосування своїм вмінням і знанню іноземних мов, але я свято вірила в те, що ідея святіша за будь-які матеріальні цінності і мою… свободу… Можна стерпіти знущання і несправедливість начальства, перемивання кісточок колегами, низьку зарплатню і Мівіну на вечерю, Надія живиться ж не цим. Сиділа на державній службі як на голці. Бо хтось колись запевнив, що це стабільність. Певно ці люди не знають, що таке «гривня». Державна служба – особливий вид героїну, а держава ще та барига....

Але всьому є кінець. Жити хочеться зараз і тепер, а не колись там, коли трісне пузо в когось там зверху.

Дякую Тобі за силу. Силу розвернутися і обрати інший шлях. Попри дорікання батьків і знайомих за жертву «таким престижним місцем», нині я сильна і вільна. Світ відкриває тисячу можливостей для тих, хто вміє і хоче працювати і не чіпляється за свою вищу освіту як за останню соломинку, мріючи працювати «по спеціальності»… Вища освіта – це не кінець навчання. Бо на все життя залишиться з протягнутою рукою той, хто так думає. Держава – це не твій єдиний кордон. Маленький хаос – кращий вічної стабільності.

Один раз ризикнувши, ми можемо назавжди залишитися щасливими. Наївно думала, що це романтики про кохання так солодко пишуть. Дурненька була просто))