Два дні

Я нічого тебе не питатиму,
Лиш прошу тебе приїжджай,
твої сльози у хвилі ховатиму,
Й заварю твій улюблений чай .

Ти стоятимеш одна на березі 
Цілих два неповторних дні
І в душі моїй щось оселиться 
Ніби втопиться в червонім вині .

Руде сонце спалює нутрощі,
І втече за морський горизонт
Ти серйозність моя й мої пустощі,
Моє перемир'я й мій фронт

На пісочку відбилися п'яточки 
Від вгрузлих сплетених ніг,
А на ніжках залишились цяточки
Від піску, що відтерти не встиг

Руде сонце і море розлилися,
То хто ж переміг в цій війні?...
Скажи як так, що із сотні прожилося.....
Лише два неповторних дні?...