Сапери

Обожнюю як ти у довгому чорному пальто,
позаду руки складаєш за спиною
і дивившся на мене як не дивиться ніхто,
й суворо так балакаєш зі мною.

Ламає тіло від зелених барв,
очей твоїй… ця виправка й манери.
Твій запах стримує смугастий шарф...
Його звільню, а ти дзвони саперам....

Є тисячі таких твоїх жінок,
і чоловіків, що називаються моїми
та лише пальці сплітаю в одно,
усі вони лишаються чужими

Ви чули щось про те як обпікають очі
такий дарунок вогню непритаманний.
А я б втекла, але чи ж цього хочу?
Лікуй ці опіки, але лікуй устами

Усе скажу, інакш мене розірве
Було терпіння, тепер його не маю
«Люблю тебе» ...і в цю бездонну прірву
лечу сама… сапери не встигають.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте