Не покидай мене ніколи лиш ти — єдиний, хто мене тримає.  В ліжку я люблю як ти сопиш і сонно як позіхаєш... В ліжку я люблю багато ковдр, коли осінь таки знайшла дорогу, і тіла твого найніжніший шовк... і закидати на це тіло ноги. Ти пельмені робиш з усіх подушок, я страшенно від того злюся, але все рівно об тіла найніжніший шовк я завжди, коли холодно труся І прошу тебе обурено в сні, обійми мене негайно! ти ще подуєшся хвилини зо дві  і тоді обіймеш, звичайно  Я старан...
Читати далі →

Вже рівно 5 місяців як я не на державній службі,5 місяців як мене не цікавлять придворні інтриги,5 місяців як я не рахую хлібні крихти. З усмішкою згадуються моменти, коли я дорожила своїм місцем роботи, доводила справедливість органам влади, свою спроможність бути гарним службовцем, плакала через першу зарплату при новій владі в 976 грн. Я ледве витримувала нудну паперову роботу з 9.00 до 18.00, не мала застосування своїм вмінням і знанню іноземних мов, але я свято вірила в те, що ідея святіша ...
Читати далі →

Я не вернусь Так говорил когда то И туман Глотал мои слова И превращал их в воду Я все отдам За продолжение пути Оставлю позади Свою беспечную свободу Чому я себе не відпускаю?Чому нас щось ще зв’язує?Чому я продовжую думати  про це?Можливо,  це твої книги, що бережно припали пилом на полиці? Я так хочу відкрити їх, здути пилюку і поглинути в читання. Маючи все для щастя, тримаючи бережно цю синичку в руках, мене не перестає всередині бити батогом почуття…провини?Стільки не потрібних слі...
Читати далі →

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

Цей світ летить під три чорти, Керований чоловіками, Горять міста, горять мости,           А що було б, якщо би ним керували дами? Хтось скаже, що прискорився б цей рух У напрямку до сковорідки пекла, Під керівництвом жіночих ніжних рук. То й що? Зате було би всім нам дуже й дуже тепло!А теплота в стосунках – це ж бо головне Дипломатично вирішувались б усі питання, Бо територія і нафта – діло наживне, Ну а фінанси й золото – то вобше останнє… Посварені країни б помирились За чашеч...
Читати далі →

А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →

Я рада за тебе, така я щаслива,І так, що радість аж пре до безтями«Та щоб ти знеслася, коза шолудива,Аби ти упала до першої ями» Яка у тебе чудесна кофтинка,Ти в ній прекрасна як небо блакитне,«Ах ти багата, пихата скотинкаІ така ти красуня, як парнокопитне!» З підвищенням люба, мила, колего,Я від душі, щиросердно вітаю«То як призначати – то цю кляту ку*вегу,А як мене – то вакансій немає!!!» З одруженням вашу сім’ю привітати,Спішу з усіх ніг, не бачу на очі«Та як він з такою може спати лягати,Як...
Читати далі →

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →

Тобою запросто можна було милуватися більше ніж мною. В школі ми з тобою були продуктами далеко не першої необхідності. Ніхто на нас не кидався. Хоч і не були знайомі до цього третього курсу, але спільне невострєбуване минуле давало кілька тем для розмов. Бути популярним серед  дівчат, дивувати їх, бути таким собі Казановою, просто бути для них. Чи не того самого хотілося і мені?.. ну звісно серед хлопців. Подейкували, що ми ідеальна пара. Але, на жаль ініціатором наших відносин були не ми. А ті...
Читати далі →