Наталіна Губко
Рейтинг
+662.88
Сила
1871.36

Наталіна Губко

n-hubko

Брехунам

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

Дамські керунки

Цей світ летить під три чорти, Керований чоловіками, Горять міста, горять мости,           А що було б, якщо би ним керували дами? Хтось скаже, що прискорився б цей рух У напрямку до сковорідки пекла, Під керівництвом жіночих ніжних рук. То й що? Зате було би всім нам дуже й дуже тепло!А теплота в стосунках – це ж бо головне Дипломатично вирішувались б усі питання, Бо територія і нафта – діло наживне, Ну а фінанси й золото – то вобше останнє… Посварені країни б помирились За чашеч...
Читати далі →

Ти є

А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →

Заздрощі

Я рада за тебе, така я щаслива,І так, що радість аж пре до безтями«Та щоб ти знеслася, коза шолудива,Аби ти упала до першої ями» Яка у тебе чудесна кофтинка,Ти в ній прекрасна як небо блакитне,«Ах ти багата, пихата скотинкаІ така ти красуня, як парнокопитне!» З підвищенням люба, мила, колего,Я від душі, щиросердно вітаю«То як призначати – то цю кляту ку*вегу,А як мене – то вакансій немає!!!» З одруженням вашу сім’ю привітати,Спішу з усіх ніг, не бачу на очі«Та як він з такою може спати лягати,Як...
Читати далі →

Вишиті (до Дня Вишиванки)

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

Зрада

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →

Могло статися якесь кохання

Тобою запросто можна було милуватися більше ніж мною. В школі ми з тобою були продуктами далеко не першої необхідності. Ніхто на нас не кидався. Хоч і не були знайомі до цього третього курсу, але спільне невострєбуване минуле давало кілька тем для розмов. Бути популярним серед  дівчат, дивувати їх, бути таким собі Казановою, просто бути для них. Чи не того самого хотілося і мені?.. ну звісно серед хлопців. Подейкували, що ми ідеальна пара. Але, на жаль ініціатором наших відносин були не ми. А ті...
Читати далі →

Хвороба

Лікувати тебе барбарисовим чаєм,Хворіти з тобов під одним покривалом,Бацилами мінятись дружно навзаєм,Запивати тебе гірким Лазолваном Твою температуру змірЯти долонями,Позбутись її та далеко не зразу,Цілунками в губи від болю над скронямиРозносити в світ цю пекельну заразу Приборкати жар у мурашок на тілі,Цілити печивом і легким дотиком,І рухи мої такі осмілілі …Ти-мій Аспірин укупі з антибіотиком Прийшла від хвороби шалена біда,Біда, яку лікарям не подолати,Кашляти з тобою – ідея проста,Лиш на ...
Читати далі →

Чужі хустинки

Я тут тебе покину, і сяду в свій автобус,Бо вдома мене ждуть чотири аж стіниБо в мене хлопців тих, з якими я знайомлюсь,Не перелічить на пальчиках руки Мені насправді давно немає ділаНа твій, так званий, любовний променадЄдине що – реакція у тілаЛимони в посмішці, я ж чАвлю лимонад Автобус повен, в руках чужа хустинка,Напевно це якогось пасажираСкоріше би, скоріше би зупинкаІ донести ці сльози до квартири Якби мені пятнадцять, може, б написала,вам трошечки сумних віршівТа замість того рвані покр...
Читати далі →

Мої відносини з холодильником. Частина ІІ

Лежати на лікарняному ліжку було навіть весело. Окрім думання про свій спосіб життя, я два з половиною тижні не залазила в Інтернет, прочитала дуже багато книг, ганялася як дурко за голубами у дворі лікарні, розмальовувала квіткові горщики медсестер, і в ничку топтала суші, принесені дбайливим другом… тобто прОнесені крадькома дбайливим другом… Загалом поводила себе як будь-яка нормальна нездорова людина. Джинси з мене злітали, і мама вже лякалася з мого вигляду. Десь в глибині душі мене гріла д...
Читати далі →