Лікувати тебе барбарисовим чаєм,Хворіти з тобов під одним покривалом,Бацилами мінятись дружно навзаєм,Запивати тебе гірким Лазолваном Твою температуру змірЯти долонями,Позбутись її та далеко не зразу,Цілунками в губи від болю над скронямиРозносити в світ цю пекельну заразу Приборкати жар у мурашок на тілі,Цілити печивом і легким дотиком,І рухи мої такі осмілілі …Ти-мій Аспірин укупі з антибіотиком Прийшла від хвороби шалена біда,Біда, яку лікарям не подолати,Кашляти з тобою – ідея проста,Лиш на ...
Читати далі →

Я тут тебе покину, і сяду в свій автобус,Бо вдома мене ждуть чотири аж стіниБо в мене хлопців тих, з якими я знайомлюсь,Не перелічить на пальчиках руки Мені насправді давно немає ділаНа твій, так званий, любовний променадЄдине що – реакція у тілаЛимони в посмішці, я ж чАвлю лимонад Автобус повен, в руках чужа хустинка,Напевно це якогось пасажираСкоріше би, скоріше би зупинкаІ донести ці сльози до квартири Якби мені пятнадцять, може, б написала,вам трошечки сумних віршівТа замість того рвані покр...
Читати далі →

Лежати на лікарняному ліжку було навіть весело. Окрім думання про свій спосіб життя, я два з половиною тижні не залазила в Інтернет, прочитала дуже багато книг, ганялася як дурко за голубами у дворі лікарні, розмальовувала квіткові горщики медсестер, і в ничку топтала суші, принесені дбайливим другом… тобто прОнесені крадькома дбайливим другом… Загалом поводила себе як будь-яка нормальна нездорова людина. Джинси з мене злітали, і мама вже лякалася з мого вигляду. Десь в глибині душі мене гріла д...
Читати далі →

Я хочу просто висіти в тебе на шиїБез грошей, без їжі, і навіть голодна,Та є речі, що я спинити не в силі,Цю війну я спинити не годна…. Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Ось так обіймати позаду,Та є люди, яких я спинити не в силі,Не в силі тебе закривати від граду… Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Руками обвивши тебе, мотузками,Та пліток я спинити далеко не в силі,Тих, що звуть жінок боягузками Я ж хочу висіти в тебе на шиї,Обіцяю бути легкою ношею,Обіцяю бути тобі я по силі,Обіцяю бути мовча...
Читати далі →

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

За останні роки півтори тільки і чую питання стосовно того, які у мене відносини із холодильником. Нєсомнєнно втрата ваги не скрилась від чужих очей. Кожна дівчина рано чи пізно стикається з проблемою власної ваги. Хоча просто ваги – сказати неправильно. Із відчуттям власної недосконалості. І, здавалося, стільки зусиль покладено на досягнення бажаної мети, а мета шо то не наблізілась.Говорити на тему схуднення можна годинами, і оскільки сам процес і підхід до нього дуже індивідуальний, то стаття...
Читати далі →

Я тебе згадую лише тоді, коли в навушниках чи десь поблизу грають куплети Ескамільйо з Кармен. Така дивина, бо ти не маєш нічого спільного із Жоржем Бізе. Навіть більше, я сумніваюся, що ти знаєш точне визначення Опери. Ну крім того, що вочевидь це твій улюблений браузер. Комп'ютерно-ігровий хлопчик. Єдиний чоловік, який мені не дістався, і мабуть, саме тому так зачепив. Навіть плакалося трошки.Спочатку ти називав мене дурнуватою, а потім навіть купив шоколадку. І я продалася за шоколадку. Мілка...
Читати далі →

Якось ти прийшов мене навчати, І червоніли й так рум’яні щоки, Я ще не вміла так тоді кохати, Мій перший курс, моїх сімнадцять років   Стрибала як коза по коридорах, Для організму був зненацька стрес, Коли я «вся такая» на підборах, Зі сходів падала, побачивши тебе   Допоки хлопці з курсу розбивались, Аби розгадати в чому мій секрет, Ти не повіриш – я тоді навчалась!!! Щоправда вчила тільки твій предмет….)))   Такий дорослий в своЇх двадцять чотири, Здавався мені мудрим і розумни...
Читати далі →

Вона приходить стомлено в цей світ,Неначе дорослі ходять на роботу,А вдома на неї теж чекає кіт,Чекає на молоко і на турботу. Кидає на стілець свій халат в ромашках,Пухнасті тапочки лишає на порозі,І наостанок чомусь зітхає важко,Старече серце стискається в тривозі. Уже не ті літа, щоб важко працювати,Не ті літа, щоб бігати за молодими,Яких останнім часом так багато,Що їх життя складає  до могили Старим плащем, побитим міллю,Вона ще теплі душі накриває,Веде з собою і аж до божевілля,Її смертельн...
Читати далі →

Залиште мені мене,Залишіть мені хоч трохи,Дріб’язком в моїм портмоне,Легким пледом на мої ноги. Не розбирайте мене на плітки,Не труїть свої душі гнівом,Бо і в мені ростуть квітки,Як бриндушки навесні під снігом Не судіть і не заздріть мені,Бо моїх не носили капців,І на колінах з Ним на самоті,У молитві не ламали пальців Не стояли зі мнов на краю,Солоні щоки не обпікало вітром,І не чули як чорта молюІз шлунком віскі зігрітим Не рахуйте чужих гріхів,Вам не стане рахувальної дошки,Залишайте мене ме...
Читати далі →