Наталіна Губко
Рейтинг
+662.88
Сила
1871.36

Наталіна Губко

n-hubko

Я хочу просто висіти в тебе на шиї

Я хочу просто висіти в тебе на шиїБез грошей, без їжі, і навіть голодна,Та є речі, що я спинити не в силі,Цю війну я спинити не годна…. Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Ось так обіймати позаду,Та є люди, яких я спинити не в силі,Не в силі тебе закривати від граду… Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Руками обвивши тебе, мотузками,Та пліток я спинити далеко не в силі,Тих, що звуть жінок боягузками Я ж хочу висіти в тебе на шиї,Обіцяю бути легкою ношею,Обіцяю бути тобі я по силі,Обіцяю бути мовча...
Читати далі →

Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

Мої відносини з холодильником. Частина І

За останні роки півтори тільки і чую питання стосовно того, які у мене відносини із холодильником. Нєсомнєнно втрата ваги не скрилась від чужих очей. Кожна дівчина рано чи пізно стикається з проблемою власної ваги. Хоча просто ваги – сказати неправильно. Із відчуттям власної недосконалості. І, здавалося, стільки зусиль покладено на досягнення бажаної мети, а мета шо то не наблізілась.Говорити на тему схуднення можна годинами, і оскільки сам процес і підхід до нього дуже індивідуальний, то стаття...
Читати далі →

Любовна байка

Я тебе згадую лише тоді, коли в навушниках чи десь поблизу грають куплети Ескамільйо з Кармен. Така дивина, бо ти не маєш нічого спільного із Жоржем Бізе. Навіть більше, я сумніваюся, що ти знаєш точне визначення Опери. Ну крім того, що вочевидь це твій улюблений браузер. Комп'ютерно-ігровий хлопчик. Єдиний чоловік, який мені не дістався, і мабуть, саме тому так зачепив. Навіть плакалося трошки.Спочатку ти називав мене дурнуватою, а потім навіть купив шоколадку. І я продалася за шоколадку. Мілка...
Читати далі →

Викладачеві ;)

Якось ти прийшов мене навчати, І червоніли й так рум’яні щоки, Я ще не вміла так тоді кохати, Мій перший курс, моїх сімнадцять років   Стрибала як коза по коридорах, Для організму був зненацька стрес, Коли я «вся такая» на підборах, Зі сходів падала, побачивши тебе   Допоки хлопці з курсу розбивались, Аби розгадати в чому мій секрет, Ти не повіриш – я тоді навчалась!!! Щоправда вчила тільки твій предмет….)))   Такий дорослий в своЇх двадцять чотири, Здавався мені мудрим і розумни...
Читати далі →

Вона приходить стомлено в цей світ....

Вона приходить стомлено в цей світ,Неначе дорослі ходять на роботу,А вдома на неї теж чекає кіт,Чекає на молоко і на турботу. Кидає на стілець свій халат в ромашках,Пухнасті тапочки лишає на порозі,І наостанок чомусь зітхає важко,Старече серце стискається в тривозі. Уже не ті літа, щоб важко працювати,Не ті літа, щоб бігати за молодими,Яких останнім часом так багато,Що їх життя складає  до могили Старим плащем, побитим міллю,Вона ще теплі душі накриває,Веде з собою і аж до божевілля,Її смертельн...
Читати далі →

Залиште мені мене

Залиште мені мене,Залишіть мені хоч трохи,Дріб’язком в моїм портмоне,Легким пледом на мої ноги. Не розбирайте мене на плітки,Не труїть свої душі гнівом,Бо і в мені ростуть квітки,Як бриндушки навесні під снігом Не судіть і не заздріть мені,Бо моїх не носили капців,І на колінах з Ним на самоті,У молитві не ламали пальців Не стояли зі мнов на краю,Солоні щоки не обпікало вітром,І не чули як чорта молюІз шлунком віскі зігрітим Не рахуйте чужих гріхів,Вам не стане рахувальної дошки,Залишайте мене ме...
Читати далі →

Прощення

Я хотіла написати тобі вірша. Ну, знаєш, щоб із римами, красивими викрутами. Але, чорт, ти мене не надихаєш. Мені простіше було присвятити вірша безіменному стовпу посеред вулиці, а не тобі. Розламувало на частини почуття провини. В нас не було нічого спільного, крім наших зустрічей.Твої очі такі темні-темні. Глибокі. Господи, я ніколи не бачила таких очей. Я заплутувалася в них, і коли віями торкався щоки — атомний вибух розносився по венах, труїв мене і тебе. І гірко ставало після того. Як піс...
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 2). Завершення

Само блаженство спати підвипившій женщіні в комфортабельному автобусі (з подушками!!) під вечір, коли не відчуваєш дороги під колесами… і ніг. Нагадую, перша частина розповіді закінчилася на дегустації вин у Егері. Поки за вікном майоріли ліхтарі… стоп, ми ж по полю майже їдемо!!! Які ліхтарі?.. і таки да, все забуваюся, що ми не в Україні… я рахую гроші. Угорські форинти, які всю дорогу яка йменувала «флоринтами» уму непостіжімі! Маючи з собою картку з єробабулюсічками, думаю зняти трохи угорсь...
Читати далі →

Європейськими дорогами, або Там, де закінчується Україна (частина 1)

Усе банально. Україна у прямому сенсі має здатність закінчуватися. Раніше, коли ти не виходиш за її рамки – то і увесь світ обмежується любов’ю до Батьківщини. Сидиш собі в Чернівцях, так би мовити і тащищся від Резиденції Буковинських митрополитів, та й тішишся, що не на сході живеш. Принаймні в мене так було.Закордон з’їздити не виходило якось. В Універі в свій час на практику до Польщі поїхали ті, у кого були зв’язки в деканаті, а мені помахали ручкою. А я працювала. Працювала, щоб оплатити с...
Читати далі →