Назад собі, прошу запхайся, будяк у серці, що зійшов, кричав мій розум -«Вимітайся!!», коли ти в дім мій увійшов... Прийшов, наче як додому, з цупких обіймів мене вкрав, прийшов наче по новому, та по старому обійняв. Нічо не просиш, непотрібно, за плечі трусиш-«Прокидайся!», «Вставай, борися, мила, рідна Живи, наплюй на всіх, всміхайся»! Ні, ти не хранитель, очі хтиві, і кожне слово має інший зміст, це моя перевірочка на вшивість, це перевірка на душевний вміст.. Мабуть,...
Читати далі →

Дякую Тобі за мої прокидання, за бачення сонця, його споглядання, за сукні нової і туфлі вдягання, і личка водою щоранку вмивання, за мрії мої і нездійсненні бажання. За татову усмішку і мами страждання, коли народилась і перші ридання, за сік апельсиновий і пиво до рання, за ноги ходячі і їх танцювання, за ручки не білі, їх працювання, за зошит, за ручку, віршів написання, за всіх вчителів і їхнє навчання, з мої знання і моє незнАння, по чашках, по стінах, моє малювання, за вміння...
Читати далі →

На вулиці шалений вітер грається із твоїм волоссям. Я чую це. За вікном все гуде, а гілки найвищих дерев б’ють по нашому вікні, ніби вітер лупцює його за те як він посмів прийняти перші промені тепла.          Я цілий день ношуся по квартирі, намагаюся вичитати в Інтернеті як правильно приготувати качку фаршировану яблуками. Хочеться тебе здивувати. Ти вартий того. Ти найвартіший, якщо є таке слово. Приходиш до мене додому не щоб переспати зі мною, а прибити полицю, приходиш до мене в ліжко – н...
Читати далі →

Вчора  десь до півтретьої ночі святкували з одногрупниками «екватор» нашого навчання. У коктейлі моєму було багато кави, тому приволочивши ноги додому я зрозуміла, що спання цієї ночі не буде і якогось дідька залізла на сайт новин. Почитала, і чи то кави було забагато чи то прокинувся в мені «заспаний пан Литвин», в якого серце болить за Україну. Та чомусь ридалося мені і здалося, що в коктейль намішали чогось патріотичного. І то явно було не сало…(( Тримавши в собі таку позицію, що мир у країн...
Читати далі →

Я ніби кава в чашку розливаюсь, гарячим трунком з присмаком гірким, тебе маню, тобою обпікаюсь, і як горох об стіни — збиті кулаки... Приходиш серед ночі весь у ранах, за ліками і спокоєм в душі, та тільки за вікном блищить світанок ти знов несешся вітром по Землі... Скажи мені, що значить ця розлука? Що значить друзі, що коханцями були? Ця дружба наче та гадюка, на шиї й грудях залиша сліди Слухняно двері зачиняю і сумую, шліфую свою честь небездоганну, кохання дружбою в нар...
Читати далі →

«Чоловік, що підняв руку на жінку, помирає для… просто помирає.» Я приходила до тебе, на твій поріг, Ще до того ніким не кохана, Ти мене проганяв, не беріг, Я була твоя гостя непрохана.   Ти міг подати не руку, лиш чаю, В горняті холоднім розписанім, І не питав мене чи прощаю, Коли брав таку…розхристану.   Ти крутив мої кисті…ще боляче, І так легко кидав до льоду , І потішався наді мною стоячи, Дивився на свою шкоду…   Ти не любив, душу травмуючи, І знаючи всі мої паролі, Мої...
Читати далі →

Поки на вулиці мороз,  а всередині мене температура та хворібка, хочеться пороздумувати над чимось теплим, конче необхідним і лікувальним. Над чоловіками.  Мене і моїх подруг часто запитують, а яким має бути ідеальний чоловік, чи чоловік який тобі сподобається. І, відверто кажучи, вже набридає відповідати та слухати ті самі «запрані» фразочки на зразок «добрий, чесний, мужній, накачаний, вірниі головне – не слова, а вчинки». Не без цього. Але якось то все дуже аморфно і абстрактно. Бо ж не жити ...
Читати далі →

Ох, ви дощі… чому настільки непостійні? особливо влітку, серед білих спек, і в пориві вітру психічно нестабільні, разом з клекотінням польових лелек Що вони шукають в останні дні серпневі, міряючи кроком чорний чорнозем, може жабенят своїй королеві… Хтось там явно хоче стати королем…. Дороге авто і сіро-біла траса, ковзке полотно, а за ним поля. Чи ж моє авто –це моя прикраса? Чи моя прикраса –це моя земля… У далекі мандри часом вирушаю, зупинюсь на хвильку обабіч доріг, гр...
Читати далі →

Не плач, можливо, це ще не востаннє, Ти бачиш погляд милий, говіркий, Руде волосся, ніби сонце раннє, І присмак уст солодко-гіркий… Можливо, завтра в паралельнім світі, Нам стане післязавтра й назавжди, І наші спільні одинокі миті, Розтягнуться в години і роки. В житті твоїм я пасажир ранковий, Без мене вечір тихо розіп’єш, В маршрутці сусід твій випадковий, Якому за проїзд передаєш… Можливо, ти візьмеш за руку, Не боячись, що мовить пересуд, І на хвилину, лиш одну розлуку О...
Читати далі →

П.C. Життя - штука плутана. Маленька життєва порада - ніколи не маніпулюйте дітьми, діти - не канат, щоб ними привязувати....

Ти ще не знаєш…скоро я втечу,
Втікати від проблеми – моя слабість.
Квиток у касі…таємно розплачусь.
Й зустрінемось бодай у...
Читати далі →